Автор

Над проектом працювала
студентка 5 курсу
Вінницького державного педагогічного університету
ім. Михайла Коцюбинського,
інситуту педагогіки, психології і мистецтв
Білик Олена Ігорівна

Моя творча діяльність

Відеокурс "Історія джазу"

Армстронг не просто король джазу, він душа цієї музики.

    У цій людині парадоксальним було все - починаючи від унікального голосу, з яким він боровся довгі роки, таланту, який він сам не визнавав і закінчуючи тим, що йому ніяк не вдавалося приховати свою геніальність і зруйнувати власну кар'єру, незважаючи на всі його вперті спроби. Навіть перебуваючи в зеніті слави, Армстронг щиро дивувався, за що його так хвалять, адже він усього лише, за його словами «дув у свою дудку».

Символічно, що Луї Армстронг - майбутня легенда джазової музики, народився саме в Новому Орлеані - батьківщині американського джазу. Точну дату свого народження Луї і сам не знав. Він вибрав її собі сам - 4 липня 1900 року. Хоча на сьогоднішній день існують джерела, що вказують на іншу дату та в історії музичної культури саме 4 липня 1900 залишається днем ​​народження великого музиканта.

     Дитинство Армстронга пройшло в одному з бідних кварталів Нового Орлеана. Батько покинув сім'ю, коли хлопчик був ще зовсім маленьким, матері теж було не до дитини, тому Армстронг виріс, що називається, на вулиці. Він не тільки розвантажував кораблі в порту, розвозив вугілля, продавав газети, а й співав у підлітковому вуличному квартеті. У той час гра і спів були способом заробити хоч трохи грошей в умовах жахливої ​​бідності, проявити себе, а головне - просто відвести душу. 

     Через дурну витівку, коли Луї заради пустощів вистрілив з пістолета на вулиці, його затримали і відправили до негритянського притулку для безпритульних дітей, де він провів вісімнадцять місяців. У якомусь сенсі Армстронгу пощастило. Він потрапив у приватну підліткову в'язницю, точніше, в приватний закритий «виховний будинок», який утримував на жалюгідні гроші відставний солдат - темношкірий фанатик правильного способу життя і перевиховання «дітей вулиці» - Джозеф Джонс. У притулку був духовий оркестр. Тут Армстронг освоїв альтгорн - оркестровий інструмент, схожий на корнет, але з більш низьким тоном звучання.

     Звільнившись у шістнадцять років, Армстронг продовжував заробляти на життя за допомогою музики. Такий шлях пройшли практично всі негритянські джазисти. Спочатку він грав у складі духових оркестрів в барах і на річкових пароплавах, у спортивних залах, на танцях і святах.  

       

  Переломним моментом у долі музиканта стала зустріч з Джо (Кінгом) Олівером - провідним джазменом Нового Орлеана, який тоді фактично виконував роль генерального продюсера для всіх місцевих музикантів. У 1922 році Джо Олівер запросив Армстронга в свій оркестр Creole Jazz Band в Чикаго. Тут Луї вперше почав грати на трубі. Почалися радіовиступи, перші записи. В оркестрі він познайомився з піаністкою Ліл Хардін, яка згодом стала його дружиною (другою з чотирьох). 

     Саме в ці роки формується особливий стиль виконання Армстронга, складається його творчий образ - співака і трубача, який увійшов в історію. У цей час ж за Армстронгом закріпилося прізвисько «Сечмо» (від «Satchelmouth» - рот як сумка) - його губи, як і у більшості духових музикантів, деформувалися від постійних навантажень, що звертало на себе увагу.

     Однією з яскравих особливостей Армстронга-співака був його своєрідний глухувато-гортанний голос. Він завжди викликав неоднозначну реакцію: його порівнювали то з залізною тирсою, то з рослинним маслом на наждачному папері, то з гуркотливою коробкою передач автомобіля, повною арахісового масла.

     У 30-ті роки ім'я Армстронга стало свого роду візитною карткою джазу. Крім концертної діяльності Армстронг успішно знімався в численних голлівудських кінофільмах, брав участь у різних шоу і ревю. У 1947 році Армстронг створив ансамбль «The All-Stars» («Всі зірки»), з яким почав безперервні гастролі по всьому світу.

     У 1963 році один з театрів Бродвею вирішив поставити музичний спектакль «Hello, Dolly!». Незадовго до прем'єри продюсер вирішив, що непогано випустити в рекламних цілях платівку із записом заголовної пісні. На виконання пісні був ангажований Луї Армстронг. У грудні 1963 року Армстронг разом з ансамблем «The Аll Stars», посиленим групою струнних інструментів, записав «Hello, Dolly!».

     У травні 1964 «Hello, Dolly!» посіла перше місце, потіснивши диск ансамблю «Бітлз».

     Музична кар'єра Армстронга досягла апофеозу, але здоров'я його швидко погіршувався.

     Помер Армстронг 6 липня 1971.

Поширення джазу

Джаз завжди викликав інтерес серед музикантів і слухачів у світі незалежно від своїх державної приналежності. Досить простежити ранні роботи сурмача Диззи Гіллеспі та її синтез джазових традицій із музикою темношкірих кубинців в 1940-ві або як пізніше з'єднання джазу з японською, євро-азійську і близькосхідної музикою, відомі у творчості піаніста Дейва Брубека, як і в блискучого композитора і лідера джаз-оркестру Дюка Еллінгтона,комбінувавшого музичну спадщину Африки, Латинська Америка і Далекого Сходу. Джаз постійно всотував не тільки західні музичні традиції. Наприклад, коли різні митці заходилися пробувати роботи з музичними елементами Індії. Приклад цих зусиль можна почути в записах флейтиста Пола Хорна в палаці Тадж-Махал, чи потоці «всесвітньої музики», представленої наприклад, у творчості групи Орегон чи проекту Джона Маклафлина Шакті. У музиці Маклафлина, раніше у основному базувалася на джазі, у період роботи з Шакті стали застосовуватися нові інструменти індійського коріння, на кшталтхатама читабли, зазвучали заплутані ритми і дуже використовувалася форма індійської раги.

Історія розвитку джазу. Основні течії

 Джаз виник як поєднання кількох музичних культур і національних традицій. Спочатку він прибув з африканських земель. Для будь-якої африканської музики характерний дуже складний ритм, музика завжди супроводжується танцями, які представляють собою швидкі прітопиванія і пріхлопиванія. На цій основі в кінці XIX століття склався ще один музичний жанр регтайм. Згодом ритми регтайму в поєднанні з елементами блюзу дали початок новому музичному напрямку - джазу. 

Витоки джазу пов'язані з блюзом. Він виник наприкінці XIX століття як злиття африканських ритмів і європейської гармонії, але витоки його слід шукати з моменту завезення рабів з Африки на територію Нового Світу. Привезені раби не були вихідцями з одного роду і зазвичай навіть не розуміли один одного. Необхідність консолідації привела до об'єднання безлічі культур і, як наслідок - до створення єдиної культури (в тому числі і музичної) афроамериканців. Процеси змішування африканської музичної культури, і європейської (яка теж зазнала серйозних змін в Новому Світі) відбувалися починаючи з XVIII століття і в XIX столітті призвели до виникнення "протоджаза", а потім і джазу в загальноприйнятому розумінні.

Запровадження

Джаз (анг.Jazz) — форма музичного мистецтва, що виникла наприкінці XIX — початку ХХ століття США, Нового Орлеані, внаслідок синтезу африканської й європейської культур і одержала згодом повсюдне поширення.Истоками джазу з'явилися блюз й іншаафроамериканская народна музика, Роки розквіту - 1930- роки. Характерними рисами музичної мови джазу спочатку стали імпровізація, поліритмія, джерело якої всинкопированних ритмах, і унікальний комплекс прийомів виконання ритмічною фактури — свінг. Подальший розвиток джазу відбувалося рахунок освоєння джазовими музикантами й композиторами нових ритмічних і гармонійних моделей.Поджарнами джазу є: авангардний джаз,бибоп, класичний джаз, кул, модальний джаз, свінг,смус-джаз,соул-джаз, фрі-джаз, ф'южн,хард-боп й інших.